понеділок, 28 листопада, 2022

Телефони гарячої лінії:


ДОНБАС - ЦЕ УКРАЇНА!

search menu menu menu
Важкий і тернистий шлях української писемності та мови, але незворотний

Мартирос Григорян


Суспільство

Важкий і тернистий шлях української писемності та мови, але незворотний

views439

09.11.2021

Подiлитися у соц.мережах

День української писемності та мови традиційно відзначають 9 листопада вже 24 роки поспіль. Цікаво, що українська мова й писемність — це здобуток духовної культури. В ній зберігаються мудрість і знання цілих поколінь, і пам’ять сильного та незламного народу, і щирість української душі та велич українського народу. Ми маємо дійсно неоціненний дар: одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов світу!

Українська писемність та мова — це історія, сучасність і майбуття. Шанувати, вивчати та плекати українську мову святий обов'язок кожного, хто народився і живе в  Україні!

Сучасна високорозвинена українська писемність дійшла до нас з сивої давнини. Є свідчення про те, що ще задовго до прийняття християнства, десь року 860 чи 861, Кирило (він же до прийняття чернецтва Костянтин) зустрів у Херсоні паломника, який розмовляв з ним і роздобув Євангеліє і Псалтир, написані руськими письменами. Руські князі Олег, Ігор, можливо, ще й Аскольд підписували договори з греками, очевидно, «своєю» мовою.

Варто зазначити, що це свято встановлено в день вшанування преподобного Нестора Літописця — давньоруського літописця та письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, упорядника «Повісті минулих літ», яка була завершена близько 1113 року. 

«Повість минулих літ» — не просто літопис, пам'ятка української писемності XI—XII ст., а високохудожня поетична книга, своєрідна хрестоматія. Це перша, найдавніша історія українського народу. Вона є букварем української свідомості, глибоких патріотичних почуттів, пронесених нашим народом крізь тисячоліття. 

У XII-XIII ст. українська літературна мова і писемність розвивалися і досягли високого рівня. З тої пори до нас дійшло «Слово о полку Ігоревім», написане 1187 року, «Повчання дітям» князя Володимира Мономаха, «Моління» Даниїла Заточника, Галицько-Волинський літопис тощо. Але подальший розвиток української літературної мови був припинений страшною татаро-монгольською навалою: багато стародавніх пам'яток було знищено, зупинився розвиток культури й літературної мови. 

Впродовж кількох століть українців привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від них величезний масив української ж писемності. 

За науковими документними інформаціями лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI–IX ст. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до XIII–XIV ст. А у XIV–XVI ст., коли Україну завоювала Литва, руська мова стала офіційною як високорозвинена мова Литовсько-руської держави. Нею писалися урядові акти, упорядковано збірник тодішніх правних постанов Статут Литовський 1529 р. Значення канцелярійної мови того періоду дуже велике, бо вона стала провідником живої народної мови до мови літературної.

Необхідно також вказати, що після Люблінської унії 1569 p., коли до Польщі була приєднана Литва і вся Україна, розпочалася колонізація українських земель. Це призвело до війни проти Польщі українського козацтва, до поділів Польщі та до піддання України Москві 1654 року. Від цього часу розвиток української літературної мови й писемності пішов іншим шляхом. 

Зросло значення народної мови, саме вона стає основою української літературної мови. 

З вказаного вище можна дійти висновку, що це був великий переломний час для писемності, бо його наслідком стало те, що на основі тодішньої писемності пізніше з'явилася нова українська літературна мова, започаткована в «Енеїді» Івана Котляревського. Уся поема — перша масштабна пам'ятка українського письменства, яка виражає духовний світ української людини. Ця писемність далеко ступила вперед, обслуговуючи не тільки художню літературу, але й науку, публіцистику, діловодство.

Неможливо залишити без уваги ще один період — періоду панування радянської влади. Було пророблено ряд експериментів, наслідком яких її викладання стало нудним і нецікавим. Те саме сталося і з мовою, уживаною в газетах, підручниках, на радіо та телебаченні. 

Знавців української мови та писемності фізично знищували. На їхнє місце держава добирала неуків з єдиною метою — наблизити українську мову до російської, що на ділі оберталося дискредитацією легкої та зрозумілої мови. Репресивна державна машина стала вимагати вживання певних форм і забороняла вживати інші. 

 

Але українська мова і писемність вижили. На творах Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Лесі Українки,  Ольги Кобилянської й інших письменників та поетів вчимося любити Україну, рідну мову, навчаємося бути правдивими, виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність і життєствердження. Переймаємо мудрість і критерії істинності, добра і краси. 

Довідка

День української писемності та мови — державне свято, яке було започатковано 9 листопада 1997 року Указом Президента №1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

ДОРОГІ УКРАЇНЦІ! З нагоди свята редакція «Патріот Донбасу» щиросердечно вітає вас з Днем української писемності та мови! Ні для кого не секрет, що УКРАЇНСЬКА МОВА — душа і гордість нації! Бажаємо всім співвітчизникам і всім українцям усього світу удосконалювати та зміцнювати рідну мову, щоб цей найдорожчий скарб служив єднанням між людьми, возвеличував УКРАЇНУ і її стародавній народ! 

 

/Текст підготовлено для «Патріот Донбасу» на основі відкритих джерел/

Підписуйтесь та слідкуйте за нами у Телеграмі