понеділок, 26 вересня, 2022

Телефони гарячої лінії:


ДОНБАС - ЦЕ УКРАЇНА!

search menu menu menu
Україна вшановує пам'ять українського лицаря слова — Василя Стуса

Мартирос Григорян


Суспільство

Україна вшановує пам'ять українського лицаря слова — Василя Стуса

views248

04.09.2021

Подiлитися у соц.мережах

Сьогодні день пам’яті Василя Стуса – визначного українського поета, мислителя, одного із найактивніших представників українського дисидентського руху, який до останнього подиху боровся проти тоталітарного режиму. 

У цей день, 4 вересня 1985 року, на 47-у році життя загинув славний донеччанин і великий українець Василь Семенович Стус. Це сталося в холодному карцері (камері - одиначці)  табору для політв'язнів у селі Кучино Чусовського району Пермської області, де поет відбував покарання за звинувачення в антирадянській агітації й пропаганді.


Василь Стус на той момент відбував вже другий термін покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років примусових робіт і 5 років заслання, до якого його засудили у 1980 році. Статті, за якими відбувалася розправа під виглядом суду: 62 ч. 2 КК УРСР та 70 ч. 2 КК РРФСР («Антирадянська діяльність і пропаганда»). З весни 1981 року поет не бачився із сім'єю, адже це було йому суворо заборонено. 

Зі спогадів співкамерника, дисидента, члена Української Гельсінської Групи, публіциста Василя Овсієнка

«У протилежному кінці того коридору, навпроти карцерів, у робочій камері №7, працював удень Левко Лук'яненко. Коли не чути було наглядача, Левко гукав: «Василю, здоров!». Або: «Ахи!». Василь відгукувався. Але 4 вересня він не відгукнувся. Натомість біля 10-11 години Левко почув, що в коридор запасним ходом зайшло начальство. Він розпізнав голоси начальника табору майора Журавкова, начальника режиму майора Федорова, кагебістів Афанасова, Василенкова. Відчиняли двері карцеру, про щось стиха перемовлялися. А потім — якась незвична тиша».

За офіційною версією, причина смерті поета — зупинка серця. Однак Овсієнко припускає, що загибель могла настати «від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами».

Василь Стус був похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області. У листопаді 1989 року, завдяки клопотанням рідних і ідейних братів та сестер, правозахисника перепоховали в Києві на Байковому кладовищі. І ще через рік він був реабілітований. 

Василя Стуса посмертно виправдано, нагороджено премією Тараса Шевченка (1990) та званням Героя України (2005).

Василь Стус є Гордістю України, його славне ім'я навіки закарбовано в історії нашої держави, а його вірші — символ боротьби. 

За життя геніальний поет видав п'ять збірок віршів. Перекладав з німецької твори Гете та Рільке, з англійської — Кіплінга, з французької — Мопассана та Рембо, з італійської — Унгаретті, з іспанської  — Лорки. 

Українці, сьогодні вшануємо незламного поета, великого українця Василя Стуса, читанням його безсмертних творів!  

* * *

Як добре те, що смерти не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерть із рідним краєм поріднюсь. 

 #Василь Стус